Факсимільне видання однієї з найбільших реліквій українського народу – так званої "захалявної", або "Малої книжки" вийшло 1963 року до 150-річчя від дня народження Т. Г. Шевченка (згодом були перевидання 1966 та 1984 рр.).
Це рукописні збірники віршів перших чотирьох років заслання поета (1847-1850).
У виданнях з фондів бібліотеки (1963, 1984 рр.) подається "Мала книжка" в її первісному вигляді; вона складається з окремих "захалявних" книжечок-зошитків у чорній шкіряній оправі, з золотим обрізом і в футлярі з картону. На корінці оправи внизу вибито золотом літери "М. Л." (Михайло Лазаревський). Очевидно Михайло Лазаревський цю книжечку і оправив; вона йому належала після смерті поета. В "Малій книжці" три ненумеровані і 431 нумерована сторінка мініатюрного формату (9,8 х 6 см).
Підготовка факсимільного видання та передмова Євгена Шабліовського.

Автограф (текст Щоденника) заголовку не має. На лицьовій стороні палітурки тиснення золотом: "Дневник Шевченка с 12 июня 1857 по 13 июля 1858 года", внизу – дата: "12 июля 1858 года", а на корінці – "М. Л." (Ініціали М. М. Лазаревського, одного з близьких друзів Шевченка). "При жизни Тараса Григорьевича дневник его почти никому не был известен; он был подарен, за тайну, ближайшему другу покойного, М.М. Л[азарев]скому, которому все почитатели поэта обязаны, вместе с нами, благодарностью за позволение взглянуть поближе на эту простую, сильную, истинно художественную натуру, на эту глубоко печальную, но поучительную, геройски выдержанную жизнь."
Дудко В. Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка?
Шевченко вів щоденник в останні тижні заслання і повернення до Петербургу.
У даному виданні подається також автограф одного з найбільш важливих документів Шевченка – його автобіографія. Оригінал написано чорнилом в саморобному зошиті на восьми сторінках.
У рукописі є декілька поправок і дописок.
Підготовка текстів і післямова до факсимільного видання Є. С. Шабліовського.

Про історію видання першого "Кобзаря" згадок самого Шевченка не лишилось. Протягом тривало часу чи не єдиним джерелом відомостей про це були спогади П. Мартоса. Ось як він описував появу «Кобзаря»: «Шевченка я знав недовго. Я познайомився з ним в кінці 1839 року в Петербурзі у <…> Є. П. Гребінки, який порадив його мені як талановитого учня К. П. Брюллова…». Мартос домовився, що Шевченко намалює аквареллю його портрет, і ходив на сеанси. У квартирі Тараса було чимало паперів: ескізи, вірші. – Що се таке, Тарасе Григоровичу? – спитав якось. Шевченко пояснив: інколи він балується віршами й кидає їх до коробки під ліжком. Мартос попросив показати вірші. Той неохоче витягнув ящик. І тут Петро Іванович зрозумів, що за мить він нічого не зможе оцінити й попросив рукописи додому. Шевченко довго не погоджувався, потім дав якусь частину з умовою, щоб той нікому не показував. «Узявши папери, – пише Мартос, – я негайно пішов до Гребінки,й ми, затративши зусилля, розібрали папери й прочитали… Багато сили стоїло мені умовити Шевченка, поки він погодився надрукувати книжку. 1840 року я надрукував Кобзаря"».
Деко О. Тарас Шевченко. 1840. Два кроки в безсмертя
Набирався й друкувався "Кобзар" приблизно з місяць. У реєстрі Петербурзького цензурного комітету зазначено, що цензор П. Корсаков підписав квиток на його випуск з друкарні в світ 18 квітня 1840 року.
Не всі випущені примірники "Кобзаря" були однакові за обсягом. В одних було зроблено менше купюр, в інших – більше; перші відповідно мали 115 сторінок (1471 рядок), другі – 114 (1429 рядків). Друкувався "Кобзар" у друкарні Є. Фішера. Книжку випущено в м'якій паперовій обкладинці. Сьогодні не існує жодного примірника в первісній обкладинці. Цікава особливість "Кобзаря" – офорт на початку книжки за малюнком художника В. Штернберга: народний співець-кобзар із хлопчиком-поводирем. Призначення офорта – створити відповідний настрій, ввести читача в образний світ "Кобзаря". Успіх "Кобзаря" у читачів був величезний. Жодне з попередніх українських видань не набуло такого великого поширення.
В. С. Бородін "Про факсимільне видання "Кобзаря" 1840 року".

Цей проект розкриває багатогранність та цінність фондів бібліотеки